Руслан Сольвар підтримує сім’ю загиблого Героя, Сергія Баули
Меморіальна дошка на честь загиблого бійця АТО, сержанта, командира відділення 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Сергія Баули відсьогодні прикрашає вхід до київської школи №212, у якій вчився Сергій. На пам’ятний захід, окрім побратимів загиблого, волонтерів та учнів школи, приїхав і маленький Микита – син героя, який проживає з бабусею Тетяною Миколаївною у селі Мотовилівка на Фастівщині.
Наступного дня після відкриття дошки у Микити був день народження – йому виповнилося 8 років. І у свої вісім він пережив більше, аніж більшість дорослих, бо від хвороби спершу померла мама, а у 2016 році на лінії вогню обірвалося і життя батька.
Не залишився осторонь від дитячої трагедії нардеп Руслан Сольвар. Він та його команда підтримали Микиту.
- Це лише одна страшна історія болю і втрати із тисяч доль та життів, які зруйнувала війна. І так важливо, що волонтери, благодійники та меценати опікуються такими родинами, підтримують їх морально і фінансово. Мої помічники також надаватимуть допомогу цій сім`ї, а юристи консультуватимуть щодо подальшого оформлення необхідних документів. Від себе ж передав Микиті подарунок та побажання безтурботного, а головне – мирного дитинства! – сказав Руслан Сольвар.
На жаль, догляд за родинами тих, хто віддав своє життя у боях за Україну із ворогом, сусідом-агресором, часто лягає на плечі небайдужих людей та волонтерів. На жаль, досі в країні не запустили та не налагодили дієву процедуру допомоги сім’ям героїв. І тільки такі люди, як Руслан Сольвар, які самі переживають кожну трагедію, кожний біль, з яким звертаються до них по допомогу, можуть якісно допомогти та зробити все необхідне, аби забезпечити якісне та достойне життя для тих, кого наздогнала біда.
Фонд Руслана Сольвара завжди готовий відгукнутись на прохання допомогти – саме задля того його і було засновано. І зовсім недарма фонд носить ім’я депутата, якого у 91 окрузі та й поза ним, знають як філантропа, мецената, благодійника та чуйну людину, Руслана Сольвара. Хоча, звичайно, було б щастям, аби якомога менше людей мусили б звертатись за допомогою – це була б ознака процвітання країни.
